Притому, навіть у того глядача, який апріорі не міг застати часи розквіту кіностудії через свій вік.

З цих зворушливих почуттів починається перегляд старого доброго фільму «Максим Перепелиця». Для необізнаних трохи про сюжет.

 Живе в простому українському селі такий же простий хлопчина на ім'я Максим. Та тільки от хлопчина не зовсім простий, а баламут і йолоп, перший хуліган на селі. І примовку придумає, і роботу свою звалить на плечі сусіда. Коли, де плутанина та шум в селі - так Максим вже точно там.

 А ще у Максима Перепелиці є кохана, перша красуня на селі, Маруся. Ох, як же він її вивів своєю хуліганською поведінкою! В результаті хлопець так всіх дістав, що його вирішили покарати, залишивши його вдома, і не відправивши в армію. Тут вже є, на що звернути увагу сучасного молодого глядача. Різкий контраст: зараз хлопці вдають хворого, щоб в армію не йти, а в ті роки це було почесно. В доблесну радянську армію йшли з радістю, це було справжнє свято. Ось Максиму за його витівки в армію потрапити вдалося лише в якості виправних заходів. Авось «людину» з цього телепня зроблять. Так думали з полегшенням односельці. Ах, як вони помилялися.

Максим Перепелиця вірний своєму амплуа в житті. Армія, суворі порядки і розклад, товариші командири і товариші по службі йому байдужі. Баламутити він продовжує і там. Покарання за витівки, в армії, правда, суворіше і нудніше: то наряд поза чергою, то чергування. Своєю кмітливістю хлопчина таки долає всі труднощі служби, навіть сержантом стає.

Як же складеться доля Максима Перепелиці? Так що станеться з цією шельмою! Звичайно ж, у нього все буде добре, адже по натурі своїй він хлопець чудовий. І в армії він звання отримає, і вдома геройство проявить, і з коханою Марусею все наладиться.

Леонід Биков, який зіграв роль веселого сільського розбійника Максима, (його ж роль «маестро» в безсмертному шедеврі «В бій ідуть одні старики») з сільським хуліганом прямо-таки зрісся. Завзято, легко, одним словом, талановито зіграно.

Якщо хто любить радянські фільми і дивився інше добре кіно, «Солдат Іван Бровкін», погодиться: сюжети картин дещо подібні. Обидва героя - веселі хлопці, їх головні пригоди пов'язані з армією, та й багато інших паралелей можна провести між ними. Так ось: фільми вийшли в один рік, про Бровкіна пізніше. Подібність помітили не тільки ми зараз, а й тоді творці «Максима Перепелиці». Вони навіть висловлювали своє обурення таким плагіатом. А чи був він насправді? ..

Одне ясно напевно: комедія чудова! Добра, повчальна - все те, чого нам не вистачає в сучасному кінематографі. Нею можна насолоджуватися, переглядаючи раз по раз без тіні докучання.

Максим Перепелиця, фільм