Мабуть, кожний, хто бачив постер до фільму та помічав ім’я Сари Джессіки Паркер у переліку акторів, очікував перглянути веселу різдвяну комедію з елементами гумору та сатири на кшталт „Секса та міста”. Та очікування, на жаль, не справдились. Від жанру „різдвяного фільму” залишились хіба-що титри та наявність прикрашеної ялинки у кадрі, а від комедії... не залишилось майже нічого...

Меридіт, business-woman і справжня леді, приїздить відсвяткувати Різдво до родини свого нареченого. Родина складається з демократичних батьків, єдиним проханням яких є не курити план вдома, та дітей (дві сестри, три брата та Патрік, boyfriend одного з братів). З перших же кроків Меридіт нагадує Червону Шапочку, що потрапила у дім, повний вовків, переодягнених у бабусь. Мабуть, знущання з сором’язливої та тихої дівчини виглядали у голові сценариста кумедно, та на екрані це не тягнуло навіть на чорний гумор. (Чесно кажучи, у мене виникло бажання спустити на них малого Маколея Калкіна та влаштувати справжню „Operation „ho-ho-ho”).

Так от... Щоб заручитись психологічною підтримкою рідної людини та зберегти нервові клітини, що, як відомо, не відновлюються, Меридіт кличе на допомогу свою сестру (Клер Дейнз) і необачливо відправляє Еверета, свого нареченого, зустріти її.

Він закохується з першого погляду, і після цього підзаголовок фільму „Відчуй кохання” починає звучати для Меридіт як справжнє знущання... Слід додати, що ще „веселішою” цю комедію робить хвороба матері сімейства (Даян Кітон) на рак... І хоча перелічувати недоліки цього фільму я змогла б ще довго, та, мабуть, вже час підсумувати:

- доволі банальний сюжет із банальними режисерськими та сценарними ходами та банальною кінцівкою
- не рятують навіть гарні актори
- зовсім не смішно (хіба що 2-3 моменти)
- дуже сумно, як на Різдво

+ толерантний до інших рас та секс-меньшин

Іва